Долецька Тетяна Дмитрівна 

25.07.2010 р.

Хочу розповісти, як віра в Бога і молитва мого духовного отця – протоієрея Івана, настоятеля храму Покрова Пресвятої Богородиці у с.Перевальному - допомогли мені.

Впродовж довгого часу у мене сильно набрякали руки, ноги і обличчя. Ці набряки не сходили до рання. І як я не старалась – нічим не змогла собі допомогти, навіть вилучення солі з харчування не дало результату. Я чула від людей, що отець Іван допомагає їм своїми молитвами. Вирішила теж звернутись з проханням допомогти.

Ковязіна Лариса,

1954 р.н.

Сімферополь

2011 р.

Я підтверджую унікальний дар Отця Івана справжніми фактами.

Я хворію з 2002 року. Діагноз – системна склєродермія, яка проявлялась постійно. – погіршення і втрата зору, пониження і втрата чутливості окремих частин тіла, втрата активності руху, порушення координації рухів. У серпні 2010 року в стаціонарній лікарні м.Сімферополя, де я знаходилась в зв’язку з черговим погіршенням стану здоров’я (практично не було сили в лівій нозі із-за порушення кординації, без зупинки могла пройти не більше 50 метрів), я познайомилася з прихожанкою храму Покрови Пресвятої Богородиці (с.Перевальне Сімферопольського району) .

Після цього я познайомилась з настоятелем храму отцем Іваном, стала прихожанкою.

Спаси розбратану родину,

Що не знайшла причал добра,

Спаси наш краю, Україну,

Що сльози кривдою втира.

(з пісні)

Маленька церква за селом, подалік від шумних доріг, неначе заховалась у кримському передгір’ї. Побілена, проста і скромна. Немає там золотих кіотів, розписів і прикрас.

Але там завжди велелюдно. Прихожани вважають, що там перебуває благодать Божа.

Приход цієї церкви чималий – люди ледве вміщуються в храмі. І це не тільки у святкові дні, а й під час всіх богослужінь.

Якщо порівнювати Крим сучасний і, скажімо, десятирічної давнини миттю кидається у вічі наскільки „мажорніший” та комфортніший став півострів. Ніби пропорційно розвитку комерції в Криму тут зросло й толерантніше ставлення до української мови. Принаймні, це відчувається, коли щось купуєш чи оплачуєш будь-які послуги.

Тільки-но зупиняєшся на трасі біля перекупників ще дорогою до Сімферополя, одразу дивує, як ті час від часу переходять на українську мову, аби продати свою цибулю й картоплю. Навіть у готелях рецепціоністи або охорона вряди-годи стараються побажати україномовному відвідувачу „На добраніч”, чи то й просто вставити в бесіду елементарні українські вислови. А якась зі старших покоївок може прихильно розговоритися та зізнатися: „Я сама хохлушка, из Черкас”.

Отець Іван молитвою зціляє хворих. Як тут не згадати аналізи західних лінгвістів у другій половині двадцятого сторіччя щодо можливості міжетнічних конфліктів на мовному ґрунті та їхню взаємопов’язаність з розвитком економіки. Тодішній моніторинг мовознавців засвідчив, що конфлікти мінімалізуються саме за умов економічного розвитку та соціального достатку.